Чоловіча антропоморфна пластика з поселення Кошилівці

Фондова колекція трипільської культури Львівського історичного музею нараховує понад 6000 од. зб. Вона формувалася впродовж тривалого часу. Географія походження охоплює 50 місцевостей України з Івано-Франківської, Київської, Львівської, Тернопільської, Черкаської та Чернівецької областей. Походження 70 артефактів встановити не вдалося.
Найбільшу частину колекції (майже 1200 од. зб.) складають матеріали, здобуті під час археологічних досліджень біля с. Кошилівці Заліщицького району Тернопільської області. Пам’ятка відома в літературі як Кошилівці (Обоз). Вона стала епонімною для кошиловецької групи, датується пізнім Трипіллям – фіналом СІ та СІІ [15, 16]. Поселення відкрите А. Шнайдером. Я. Пастернак, опираючись на відомості А. Шнайдера, писав: “Селище виявив А. Шнайдер у 1878 році; він вважав його місцем колишнього римського табору, а знайдену там жіночу глиняну фігурку – зображенням римської богині Фльори” [10]. Подібна інтерпретація матеріалу була даниною тогочасним тенденціям у науці, коли трипільські артефакти пов’язували з периферією античної цивілізації.

В. Штокало прослідкував 7 етапів польового вивчення поселення. Етап 1 – відкриття А. Шнайдером у 1878 р. Етап 2 – обстеження 1906 р. Відбулось друге відкриття пам’ятки власниками Обозу Бернштейнами. Того ж року мали місце кількаденні розкопки Р. Кайндля та огляд пам’ятки В. Пшибиславським. Останній планував через рік розпочати тут розкопки від “Грона опікунів для пам’яток Східної Галичини”. Однак, В. Пшибиславський передчасно помер. Етап 3 – розкопки К. Гадачека у 1908–1912 рр., що охопили майже половину трипільського поселення. За матеріалами цих досліджень дослідник видав книгу та ілюстрований альбом до неї. Етап 4 – невеликі розкопки Л. Козловського у 1923 р. Етап 5 – стихійні розкопки 1928–1934 рр., які проводила Т. Немировська, сестра власника Обозу. Знайдені речі відправлялися до Варшави, ймовірно, за винагороду. Етап 6 – короткотривалі розкопки 1953 р. трипільського загону Подільської археологічної (комплексної) експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР під загальним керівництвом Ю. Захарука і безпосереднім керівництвом В. Кравець. Етап 7 – обстеження 1975 р. археологічної експедиції Тернопільського краєзнавчого музею під керівництвом І. Герети [18, 6–8].
Матеріали з Кошилівців, які зберігаються у Львівському історичному музеї, походять з розкопок 1908–1912 рр. К. Гадачека. Колекція передана 1940 р. з Музею графів Дідушицьких. У збірці крем’яні та кістяні знаряддя праці, різноманітний посуд, серед якого велика кількість цілих форм. Особливо цінною є добірка мальованої кераміки та мальованих теракотових антропоморфних і зооморфних статуеток.

Колекція антропоморфної пластики представлена фрагментами і цілими фігурками та налічує 163 одиниці. З них достеменно можна визначити як чоловічі лише 10 (рис. 1; 2; 3:1–3) і ще три фрагмента, можливо, також репрезентують чоловічу пластику (рис. 3:4,5; 4). Відносно цілі дві статуетки зображують чоловічі фігури з дещо піднятими округлими головами, пласкими у профілі. Ніс сформовано защипом. Плечі закінчуються конічними відростками замість рук. Решта статуеток представлені фрагментарно, а саме, нижньою своєю частиною. На всіх екземплярах ноги з’єднані в одну і мають конічну форму. Ще три зразка відносимо до чоловічих гіпотетично, серед них, два фрагмента тулуба, які мають заглиблений орнамент у вигляді перев’язі через одне плече. Перев’язь притаманна зазвичай чоловічим трипільським статуеткам. На ранніх етапах культури такий елемент декору чоловічої пластики відсутній, він з’являється на середньому етапі ВІ–ВІІ, спостерігаємо його на фігурках з Поливаного Яру ІІ [11, 61–62], пізніше Шипинців [19] та інших поселень. Саме наявність перев’язі та відсутність грудей на кошиловецьких статуетках дозволяє припускати, що це зображення чоловіків. Є. Антонова припустила, що чоловічі фігурки з перев’язю є зображеннями воїнів [1, 113]. Один з фрагментів – голова з одним оком, яке передано наскрізним отвором. Зображення лише одного ока – також риса чоловічої пластики в Трипіллі, яка з’явилась на середньому етапі, тому припускаємо, що ця голова – чоловіча. Н. Бурдо відзначає, що статуетки з одним оком, можливо, пов’язані із сакральним осліпленням. Сакралізація осіб з різними каліцтвами притаманна міфології [4, 87].
Чоловічих статуеток у нашому розпорядженні небагато, що, загалом характерно для колекцій пластичних фігурок з ранньоземлеробських поселень. Для Трипілля, на всіх етапах існування, доля чоловічої пластики, як правило, не перевищувала 3–4% від всієї антропологічної. Дослідники не раз відзначали, що чим далі від центрів розповсюдження трипільських пам’яток на захід та південний захід до Балкан, чоловічі пластичні зображення майже зникають. Б. Богаєвський відзначав, що чоловічі статуетки зустрічаються найчастіше у колі дунайсько-балканських і дністрянсько-дніпровських культур [3]. М. Бібіков вважав, що їх розповсюдження може бути окреслене межами територій поміж Дніпром, Карпатами та лівими притоками Дунаю (у межах південно-східної Європи). На Балканах, на північ і південь від них знахідки чоловічих статуеток на ранньоземлеробських поселеннях трапляються рідко. Наприклад, в болгарських енеолітичних поселеннях знайдено незначну кількість чоловічих фігурок, при цьому добра половина з них сумнівна з точки зору приналежності до чоловічої статті. М. Бібіков, також, припускає, що присутність чоловічих статуеток на трипільських пам’ятках, починаючи з раннього Трипілля, є певною специфікою трипільської пластики і виникли вони в трипільському середовищі незалежно від сторонніх впливів на місцевому підґрунті [2, 264]. Це суперечлива теза, оскільки ранньоземлеробські чоловічі фігурки віднаходять і в Передній Азії, традиційно в незначній кількості при переважній більшості жіночіх скульптур [1, 113].
Цікаво, що чоловіча пластика впродовж існування Трипілля видозмінювалась, як і жіноча. Якщо на ранніх етапах культури пластиці притаманні гіпертрофовані ознаки статі (стеатопігія у жіночих статуеток і надмірно збільшені статеві органи у чоловічих), то з часом вона зменшується. Вже на середньому етапі з’являється одноокий образ чоловічої фігурки з прокресленою перев’язю на одне плече, іноді доповненою ще прокресленим поясом. Крім того, є синкретичні статуетки – жіночі статуетки з перев’яззю та андрогіни. Андрогіни трапляються рідко, представляють собою чоловічі статуетки, але з наліпленими грудьми.
Питання інтерпретації глиняних трипільських фігурок передбачає розгляд широкого тла ранньоземлеробської пластики Південно-Східної Європи, Передньої і Середньої Азії. Якщо генетичне підґрунтя, власне трипільської пластики, зафіксоване в іконографії в стилі зображень, пов’язане з культурою Прекукутені, то ідеї, закладені в ній, значно глибші.
Поєднання культу бика (уособлює чоловічий образ) і жінки простежується на Близькому Сході з неоліту і особливо яскраво проілюстровано на святилищах Чатал-Гуюка. Культ бика був широко розповсюджений і в Середній Азії [17]. У Трипіллі чоловічий образ дослідники часто пов’язують із зображенням бика і відзначають тісний зв’язок зображення бика та жіночого образу [2; 13; 7; 9; 5; 8 та ін.]. У пластиці трипільців бика передавали наліпами на посудинах рогатої голівки тварини, зооморфним посудом відкритої форми, у вигляді стільців для жіночих фігурок – зі спинкою, оформленою бичою головою або рогами. Наглядно образи бика та жінки з’єднані на кістяній пластинці з Більче-Золотого у вигляді бичої голови з високими рогами. На ній пуансоном передана жіноча фігура з піднятими руками [11, 132].
Якщо бик справді був втіленням чоловічого образу, то закономірним є питання про роль зображення чоловіка в антропоморфній пластиці, яке, хоча і в невеликій кількості, присутнє на трипільський пам’ятках від раннього до пізнього етапах паралельно із зображеннями биків. Чи ці образи конкурували, чи доповнювали один одного, чи мали різні функції і виконували різні ролі? Не виключено, що зображення бика пов’язане зі скотарством і в своєму значенні з чоловічими фігурками ніяк не перетинається. Дослідниками висловлено багато припущень, проте на сьогодні ще не знайдено цих речей в такому контексті, щоб ствердно відповісти на одне з них.
Орнамент на посуді та глиняна пластика слугують основним матеріалом для вивчення у розшифруванні духовного життя трипільців. Деякі інтерпретації мали помітний відбиток у концепції “міфологічної школи”, яка склалася ще наприкінці ХІХ ст. і була надзвичайно популярна у свій час. Згідно з цією концепцією майже всі без виключень архаїчні міфи є наслідком різноманітних явищ природи – дощу, грому та інше. Великий вплив на трактування старожитностей Трипілля мала також теорія автохтонного розвитку слов’янських племен.
Метод ретроспективи та історичних аналогій для реконструкції світосприйняття та релігійних уявлень був основним у радянський час, але з певними перетвореннями використовується і сьогодні.
Чоловічу антропоморфну пластику Трипілля також вивчали ретроспективним методом. М. Бібіков, вдаючись до етнографічних аналогій, намагався трактувати трипільську чоловічу скульптуру. Дослідник наводив паралелі зі слов’янським культом Ярила, який ототожнюється з культом Германа південно-східної Європи і стоїть близько до культів на честь Адоніса, Діоніса, Осиріса у давньому світі. Обряд, пов’язаний з цим культом, виглядає наступним чином. В болгарських селах, під час посухи готували трапезу, аналогічну до трапези на поминки. Потім у потаємному місці виготовляли чоловічу фігурку з глини з гіпертрофованими ознаками статі, клали її у дерев’яну труну, прикрашали квітами і запалювали свічки. Наприкінці закопували у пісок або кидали у водойму. Після “поховання” всі учасники їли та пили, як на поминках. М. Бібіков припускає, що чоловічі трипільські статуетки є відображенням культу плодючості та могли використовуватись подібним чином, для закликання дощу, гарного врожаю [2, 264–265].
Найвідомішими з ретроспективних, є роботи Б. Рибакова [12; 13; 14]. Його висновки мали великий вплив на дослідників, які в подальшому розробляли питання трипільської ідеології. Б. Рибаков проводив широкі етнографічні паралелі з віруваннями східних слов’ян та індоєвропейським епосом. Сьогодні розробки Б. Рибакова одні дослідники приймають схвально [6, 122], інші піддають критиці [16, 440–443].

Яна ЯКОВИШИНА
____________________________________________________________________
1. Антонова Е. В. Антропоморфная скульптура древних земледельцев Передней и Средней Азии / Е. Антонова. – Москва, 1977. – 232 с.
2. Бибиков С. Н. Поселение Лука Врубливецкая / Сергей Бибиков // МИА. – Москва-Ленинград,1953. – №38. – 460 с.
3. Богаевский Б. Л. Мужское божество на Крите / Борис Богаевский. – Изд. Ан СССР (Отдел. отт.), 1930. – С. 174–175.
4. Бурдо Н. Б. Теракота трипільської культури / Наталія Бурдо // Давня кераміка України. – Київ, 2002. – С. 61–146.
5. Збенович В. Г. Поселение Бернашевка на Днестре / В. Збенович. – Київ: Наукова думка, 1980. – 180 с.
6. Гладилін В. М. Замітки до трипільської культури / В. Гладилин // Археологія. – Київ: Наукова думка, 2010. – № 3. – С. 119–123.
7. Макаревич М. Л. Об идеологических представлениях у трипольских племен / М. Макаревич // Записки Одесского археологического общества. – Одесса : Одесское книжное изд-во, 1960. – Т. 1. – С. 290–301.
8. Маркевич В. И. Позднетрипольские племена Северной Молдавии / В. Маркевич. – Кишинев, 1981. – 120 с.
9. Мовша Т. Г. Антропоморфная пластика Триполья (реалистический стиль). – Автореф. канд. дис. – Киев, 1975. – 19 с.
10. Пастернак Я. Археологія України / Ярослав Пастернак. – Торонто, 1961. – 164 с.
11. Погожева А. П. Антропоморфная пластика Триполья / А. Погожева. – Новосибирск, 1983. – 144 с.
12. Рыбаков Б. А. Космогония и мифология земледельцев энеолита / Борис Рыбаков // Советская археология. – Москва: Наука, 1965. – № 1. – С. 24–47.
13. Рыбаков Б. А. Космогония и мифология земледельцев энеолита / Борис Рыбаков // Советская археология. – Москва: Наука, 1965. – № 2. – С. 13–33.
14. Рыбаков Б. А. Язычество древних славян / Борис Рыбаков. – Москва, 1981. – 606 с.
15. Ткачук Т. М. Походження та відносна хронологія кошиловецької групи / Тарас Ткачук // Тези міжнародної наукової конференції “Трипільське поселення Кошилівці “Обоз” (до 120-річчя відкриття)”. – Заліщики, 1998. – С. 15–17.
16. Ткачук Т. М. Історія досліджень змістового значення трипільсько-кукутенської орнаментації / Тарас Ткачук // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Київ, 2004. – Ч. 1. – С. 234–251.
17. Хлопин И. Н. Образ быка у первобытных земледельцев Средней Азии / И. Хлопин // Древний Восток и мировая культура. – Москва, 1981. – С. 23–30.
18. Штокало В. Розкопки трипільського поселення в урочищі “Обоз”: історія та сучасність / В. Штокало // Тези міжнародної наукової конференції “Трипільське поселення Кошилівці “Обоз” (до 120-річчя відкриття)”. – Заліщики, 1998. – С. 5–12.
19. Kandyba O. Schipenitz. Kunst und Geräte eines neolithischen Dorfes / Oleg Kandyba. – Leipzig–Wien, 1937. – 156 pp.

Файно жити туристичний журнал

Вітчизняний туризм або час об’єднуватись! Саме за останні роки Тернопільщина взяла активно курс на розвиток туризму. Помітно почали формуватися тенденції туристичного брендингу обласного центру, територіальних

Читати далі »

Тур клуб Дністер розиток туризму в громадах

Україна подорожі та туризм Найцікавіші туристичні локації Тернопільщини були представлені на найбільшій міжнародній туристичній виставці України UITT-2021 . Разом з представниками туристичної галузі Тернопільщини,  Туристичне

Читати далі »

Україна подорожі та туризм

Найцікавіші туристичні локації Тернопільщини були представлені на найбільшій міжнародній туристичній виставці України UITT-2021 . Разом з представниками туристичної галузі Тернопільщини,  Туристичне бюро Кучеряві тури міста

Читати далі »